Водні ресурси складаються з поверхневих вод різних гідрооб’єктів, що знаходяться на земній поверхні (річки, озера, болота, водосховища), та підземних вод відповідної території, що використовуються або можуть бути використані для потреб господарства. Поверхневі води порівняно з підземними, які гідравлічно пов’язані з річками, поновлюються швидше.

На території України протікає 63 119 річок і струмків загальною довжиною понад 206 тис. км. З них близько 60 тис. (93%) дуже малих (довжиною менше 10 км). Їх сумарна довжина – 112 тис. км; малих річок, що мають довжину понад 10 км, налічується 3 219, а їхня загальна довжина становить близько 74 тис. км. Середніх річок нараховується 81 із загальною довжиною в межах України 15 488 км.

До великих річок належать Дунай, Тиса, Дніпро, Прип’ять, Десна, Дністер, Сіверський Донець, Південний Буг, Західний Буг.

Найбільша кількість річок належить до басейнів Дніпра – 27,7, Дунаю – 26,3, Дністра – 23,7 та Південного Бугу – 9,3% (від усієї кількості річок України).

Водозбори великих і багатьох середніх річок знаходяться в кількох фізико­географічних зонах, краях, областях; малі ж річки течуть здебільшого в межах однієї області, району. У зв’язку з цим природні умови окремих частин водозборів великих і середніх річок відрізняються між собою, а басейнів малих річок найчастіше однорідні.

Площі водозборів річок коливаються за розмірами. Басейни малих водотоків (довжиною 10–12 км) становлять від 20–30 до 100–200 кв.км. У деяких випадках, коли ці водотоки мають дуже розвинуту річкову мережу, площа їхніх басейнів перевищує 10 тис. кв.км. Площі водозборів великих річок дорівнюють 100 тис. кв.км і більше.

Найбільша кількість річкових басейнів (95,9%) має площі водозборів, які не перевищують 50 кв.км. Басейни річок площею 50–500 кв.км становлять 3,5%, площею понад 500 кв.км – тільки 0,6% (від загальної кількості басейнів).

Середня густота річкової мережі основних річкових басейнів становить (км/кв.км): Дніпро – 0,26, Дністер – 0,60, Південний Буг – 0,35, Сіверський Донець – 0,22, Вісла (в межах України) – 0,52, Дунай (у межах України) – 0,68. На річках Приазов’я вона дорівнює 0,36, Криму – 0,24, у міжріччях Дунай – Дністер – 0,17, Дністер – Південний Буг – 0,009. Для території України середнє значення коефіцієнта густоти річкової мережі становить 0,39 км/кв.км.

Водний режим річок має свої особливості відповідно до природних зон: мішаних лісів, широколистяних лісів, лісостепової, степової й гірських країн Криму та Українських Карпат.

Зона мішаних лісів. Водний режим річок цієї зони характеризується тривалою повінню та порівняно рідкими літніми й осінніми паводками.

Повінь розпочинається в першій половині березня і закінчується наприкінці квітня. Максимальна витрата весняної повені буває наприкінці березня – на початку квітня. Повінь триває 50–100 діб. Шар стоку повені становить 40–80 мм, або майже 55% річного стоку. Модуль максимального стоку повені становить 50–200 л/с•кв.км.

Межень тривала, літня – низька, зимова – середня за водністю. Середні місячні модулі стоку становлять близько 0,8 л/с•кв.км. Зимова межень внаслідок частих відлиг значно вища від літньої. Об’єм літньо-осіннього стоку становить близько 25%, зимового – близько 20% річного стоку. Тривалість льодоставу сягає 100 діб, але за останні 20–25 років, у зв’язку зі змінами кліматичних умов, ця величина набагато менша.

Багаторічний водний баланс цієї зони, порівняно з іншими, має вищі значення складових: опади становлять 690 мм, стік – 110 мм, поверхневе випаровування разом з інфільтрацією – 580 мм.

Зона широколистяних лісів. Водний режим більшості річок зони характеризується вираженою весняною повінню та низькою меженню, яка порушується літньо-осінніми та зимовими паводками. Дощові паводки переважно не перевищують рівня весняної повені.

У басейнах основних річок зони (верхів’ях приток Прип'яті, Дністра, Західного Бугу) весняна повінь зазвичай починається в першій декаді березня, рання – наприкінці січня – на початку лютого (Дністер), закінчується в другій половині квітня, іноді – в першій декаді травня. Найвищі рівні весняної повені припадають на другу-третю декади березня (Дністер) і на початок квітня (притоки Прип'яті). Повінь триває 1,5–2,0 місяці. Підйом рівня води становить 20–90 см на добу, найбільший підйом води на малих і середніх річках сягає 30–150 см, на великих – 1,5–3,0 м за добу.

Період ліньо-осінньої межені триває з травня до жовтня-листопада і неодноразово переривається дощовими паводками.

Водність більшості річок зони характеризується модулем стоку 3–4 л/с кв.км, на притоках Дністра вона вища – від 4 до 6 л/с •кв.км, а у верхів'ях деяких річок – 9,5–12,6 л/с•кв.км (Стривігор та ін.).

Лісостепова зона.Водний режим характеризується весняною повінню, переважно літніми, а також осінніми та рідше зимовими паводками. Повінь починається з кінця лютого або першої половини березня. Максимум відмічається у середині березня або на початку квітня. Тривалість повені становить у середньому 50 діб. У маловодні роки на річках цієї зони повені взагалі не буває. Шари стоку повені коливаються від 10 до 90 мм. Навесні формується близько 65% річного стоку.

Літні та осінні паводки спостерігаються переважно на річках з площами водозборів до 10 тис. кв.км, а зимові – на всіх річках зони. Найбільша кількість паводків за рік сягає десяти. Максимальні модулі стоку літніх і осінніх паводків не перевищують 100–166 л/с•кв.км, тільки на річках Донбасу вони сягають 180 л/с•кв.км. У західній частині зони найвищі зимові максимуми досягають 300 л/с•кв.км.

Меженний період тривалий – з травня до листопада. Модулі стоку літньо-осінньої і зимової меженей приблизно одного рівня – 0,3 л/с. У літньо-осінній період стікає 25–40% річного стоку, а взимку – 10–15%. Пересихання й перемерзання спостерігаються на річках із площами водозборів до 15 тис. кв.км.

Водний баланс за багаторічний період усієї лісостепової зони мало відрізняється від балансу Полісся. Опади тут становлять 635 мм, а стік – 85 мм, поверхневе випаровування разом з інфільтрацією – 550 мм. У басейні Сіверського Дінця складові водного балансу значно нижчі: опади тут становлять 577 мм, стік – 57 мм, випаровування – 520 мм.

Степова зона. Для водного режиму річок зони характерні весняна повінь, рідше – осінньо-зимові паводки. У зв’язку з нестійкою зимою весняна повінь буває не щороку. За режимом паводків річки цієї зони є типово степовими.

У західній частині зони весняна повінь розпочинається в другій та третій декадах лютого, а в східній – у першій половині березня. Триває вона в середньому 45 діб. Об’єми сумарного стоку повені становлять близько 16 мм, що відповідає 65% річного стоку. Спостережені максимуми повені сягають 100–150 л/с•кв.км і можуть перевищувати майже в 200 разів величину середнього багаторічного стоку.

Упродовж року спостерігається приблизно 4–6 літніх паводків. Зимові і особливо осінні паводки бувають рідше. Максимальні модулі стоку зимових паводків досягають 230 л/с•кв.км, літніх – 120 л/с•кв.км, осінніх – 25 л/с•кв.км. В окремі роки літні, осінні та зимові паводки перевищують повінь на річках з площами водозборів до 5 тис. кв.км.

Літньо-осіння межень триває з березня-квітня до листопада. Середні модулі стоку літньо-осінньої межені становлять 0,1 л/с•кв.км, зимової – 0,3 л/с•кв.км. У літньо-осінній період стікає 25%, а в зимовий – 10% річного стоку. Багато річок під час літньо-осінньої межені пересихають.

У цій зоні найнижчі значення складових водного балансу за багаторічний період. У степовій частині України опади становлять 496 мм, стік – 23 мм, поверхневе випаровування разом з інфільтрацією – 473 мм; на території Приазов’я ці компоненти трохи більші, опади досягають 540 мм, стік – 45 мм, поверхневе випаровування разом з інфільтрацією – 495 мм. На території степового Криму опади становлять 559 мм, стік – усього лише 3 мм, поверхневе випаровування разом з інфільтрацією – 556 мм.

Українські Карпати.Річки цієї гірської країни – типово гірські потоки, і тільки при виході на Закарпатську низовину і Передкарпатську височину вони набувають рис напівгірських та рівнинних. Водний режим річок унаслідок невеликої висоти гір не має суттєвих відмінностей на території.

Гірські річки мають весняну повінь та паводки в інші сезони року, у річках Закарпатської низовини паводковий режим спостерігається упродовж року.

Основним джерелом живлення річок гірської країни є снігові, дощові і частково підземні, а нижньої – дощові води. Під впливом частих паводків водний режим річок має різкі коливання рівнів та витрат води.

На гірських річках весняна повінь через нестійкий режим зимових температур, часті відлиги і випадання зимових дощів має кілька максимумів. Початок весняної повені належить до першої половини, а її максимум – до другої половини березня. Шари стоку повені досягають 100–200 мм, що відповідає в середньому 30% річного стоку. Максимальні модулі стоку повені на річках з площами водозборів 300–2 000 кв.км досягають 500–600 л/с•кв.км.

Водний режим річок рівнинної області завдяки м’якому клімату характеризується весняними, літніми та зимовими дощовими паводками. Кількість паводків досягає 15 на рік. Середня тривалість їх становить 10–12 діб. На відміну від гірських річок, де максимальні модулі літніх паводків сягають 1 200 л/с•кв.км, на рівнинних річках максимальні модулі становлять близько 600–700 л/с•кв.км. Зимові паводки тут також значно нижчі, ніж у гірській зоні.

Літня та зимова межень низька, переривчаста, часто порушується паводками. Середні модулі стоку літньої межені коливаються в межах 2–3 л/с•кв.км, зимової – 1–2 л/с•кв.км.

Українські Карпати відзначаються найвищими значеннями складових водного балансу за багаторічний період. У гірській частині опади становлять 1 140 мм, шар стоку – 540 мм, поверхневе випаровування разом з інфільтрацією – 600 мм. Тут стікає 47% опадів. На рівнинній частині опади дорівнюють 990 мм, шар стоку – 438 мм, випаровування – 552 мм. Тут стікає 44% опадів.

Кримські гори. Річки належать до категорії гірських потоків, які мають змішане живлення. Водний режим характеризується різкими коливаннями рівнів та витрат води, високою повінню з максимумом у другій половині березня, літньо-осінніми та зимовими паводками, які в окремі роки перевищують повені, переривчастою меженню, а також нетривалими льодовими явищами.

На гірських річках повінь, як і на річках Карпат, невисока. Це пов’язано з невеликими снігозапасами, нестійкими зимами з частими відлигами. У роки з малосніжними зимами повені взагалі не буває.

Повінь на річках настає в першій декаді березня, її максимум на річках західного схилу гір проходить у середині березня, північного – наприкінці березня. Під час весняної повені стікає в середньому близько 30% річного стоку. На річках Південного берега Криму частка весняного стоку інколи сягає 70%.

Паводки на гірських річках Криму – часте явище. Найбільша їх кількість спостерігається на річках західних та північних схилів гір – до 15 на рік, у східній частині кількість паводків зменшується до 10.

Найвищі дощові максимуми спостерігаються на річках західного схилу в зимові та весняні місяці, на річках північного схилу – в літні і весняні. Найбільші модулі стоку високих паводків, характерні для водотоків із площею водозбору 1 тис. кв.км, досягають: улітку 300 л/с•кв.км, узимку – 150 л/с•кв.км, восени – 75 л/с•кв.км. На дуже малих річках літні максимуми модулів дощових паводків у центральній та південній частинах території можуть досягати 3 500 л/с•кв.км, у східній – 1 500 л/с•кв.км.

Літньо-осіння межень нестійка. Найвищі значення меженного стоку спостерігаються у верхів’ях річок західного і північного районів, де мінімальні модулі становлять 2–5 л/с•кв.км. У середній течії річок цього району модуль зменшується до 0,40–0,30 л/с•кв.км, до гирла – 0,30–0,00 л/с•кв.км. Високі значення модулів мінімального стоку бувають також у верхів’ях річок західної частини Південного берега. На інших річках цієї частини району модулі у верхів’ї становлять 1–2 л/с•кв.км, до гирла їх значення зменшується до 0,20–0,00 л/с•кв.км.

Зимові мінімуми, зазвичай, вищі ніж літньо-осінні. У Криму пересихання малих річок – явище поширене і часте. Пересихання спостерігається в основному на рівнинних ділянках річок, де, крім кліматичних факторів, які цьому сприяють (зниження опадів, підвищення випаровування), відбуваються втрати стоку внаслідок просочування в підруслові відклади і на забори для господарських потреб.

Кримські гори характеризуються такими значеннями складових багаторічного водного балансу: опади – 563 мм, стік – 98 мм, поверхневе випаровування разом з інфільтрацією – 465 мм. Коефіцієнт стоку становить 0,17. Водний стік річок – основна складова водних ресурсів Гірського Криму.

Водні ресурси посідають одне з головних місць серед інших природних багатств. Їхня наявність забезпечує нормальні умови експлуатації існуючих промислових та сільськогосподарських об’єктів і багато в чому – перспективи їхнього розвитку.

За запасами води, доступними для використання, Україна належить до найменш забезпечених країн у Європі. У роки із середньою водністю на одну особу припадає 1,09 тис. куб.м власного річкового стоку, у маловодні – 0,52 тис. куб.м (за даними Європейської екологічної комісії ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 1,5 тис. куб.м на одну особу, вважається водонезабезпеченою). До того ж нерівномірний за територією розподіл водних ресурсів України ще більше ускладнює проблему. Потреби населення у водних ресурсах забезпечуються на 68% поверхневими водними джерелами і на 32% – підземними водами.

Сумарне значення стоку річок України (без Дунаю) в середній за водністю рік становить 95,2 куб.км. Приплив стоку в Україну становить 40,5 куб.км/рік. Безпосередньо на території України формується 54,7 куб.км/рік. Крім того, слід ураховувати водні ресурси Дунаю, по Кілійському гирлу якого проходить у середньому 123 куб.км/рік.

Загальні водні ресурси України в середні за водністю роки (забезпеченістю Р=50%) становлять 90,1 куб.км, у маловодні (Р=75%) – 71,6 куб.км, у дуже маловодні (Р=95%) – 50,3 куб.км/рік. Водні ресурси основних річок України (куб.км/рік) наведено в табл. 1.

Об’єм підземних вод, які враховуються у ресурсній частині водогосподарського балансу, становить 7,0 куб.км. Крім того, в господарстві використовується близько 1,0 куб.км морської води.

Т а б л и ц я 1. Водні ресурси України (куб.км/рік)